|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
   |
|
Блин,Цитата:| не учите его размышлять - это не его дело. |
А он,народ, интелектуалов слушать будет? Наша интелигенция всегда считала и считает себя пупом земли, а на деле?
Чего добились "интелектуалы" в нонешней России? того что слово "демократия" стало ругательным? Вот оне теперь всех подряд в "фашизме" обвиняют. Дождуться нового 1917 года, или все уедут в "Общечеловекию" и там рыдать будут.
-----
Бог любит посильное приношение |
|
Всего записей: 1254 : Дата рег-ции: Авг. 2004 : Отправлено: 25 Января, 2006 - 20:24:01 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Да при чем тут "пупом земли"... Вы за себя отвечаете? Лично за себя? Я очень стараюсь. За каждое слово и поступок. Чтобы не стыдно вечером посмотреть в зеркало. Я - камешек в жерновах "прогресса". Но если этот "прогресс" идет не туда, куда подсказывает мне разум, честь, совесть - я сделаю все, чтобы на мне эти жернова затормозили.
Кстати, Дима, я уж испугался, что это написал Ваш киевский тезка. Из Москвы, отпустило...
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 27 Января, 2006 - 12:16:10 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Да я себя никогда "интелектуалом" не считал, просто смешно когда россейская интелегенция кон.19- нач.20 вв., плакала о "несчастном народе" ничего о нём не зная. Всё звали,звали революцию, а потом чёй-то про "Валикого Хама" задалдонили. В октябрьском перевороте больше их заслуга, чем большевиков (последние только подсуетились вовремя).
А современные - порождения советской эпохи, воспитанные с октябрёнков, а потом просто решившие, что их обделили. Не знаю как у вас, а унас у каждого "демократа" из задницы партбилет торчит. Начиная с "патриарха" Сахарова. Про писателей молчу, сначала писали о победах коммунизма, потом всю чернуху собрали выбросили, сейчас резко "одумываются" и восхволяют то, что есть.
Ну нет у меня уважения к интелектуалам, как говаривал Вольдемар Ульянов: "политические проститутки", правда непосредственно о них он похлеще выражение припас, но уж больно похабное, приводить не буду.
А за себя отвечать??? Какой-же это интелектуал, интелектуал должен за эпоху в целом отвечать, ну или хотяб за свою страну, стараться улучшить в ней что возможно, а не твердить : "эта страна..., в этой стране..., совки"
Перестройка помнится начиналась с того, что колбасы нет,"а у них там 100 сортов". Но тогда мы были "самой читающей страной в мире", а теперича колбаса есть, а вот ума не прибавилось.
Ну ладно пбрюзжал и хватит. Не люблю современность и недалёкое прошлое.
-----
Бог любит посильное приношение |
|
Всего записей: 1254 : Дата рег-ции: Авг. 2004 : Отправлено: 27 Января, 2006 - 13:42:42 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Что-то мне кажется, что Вы не разделяете "интеллектуалов" и "интеллигенцию", как это делает В. М. Лурье. Давайте все же вернемся к смыслу, вкладываемому в эти термины. Перечитайте рецензию Лурье на Буланина. Кстати, самого Буланина книжку видели в Москве? Какой тираж, сколько стоит?
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 27 Января, 2006 - 18:06:17 |
|
|
|
|
|
никеец
Спафарокандидат
Откуда: Волгоград
|
|
| |
|
Цитата:
Что-то мне кажется, что Вы не разделяете "интеллектуалов" и "интеллигенцию", как это делает В. М. Лурье. |
Что-то и мне так кажется. Давайте всё же разберёмся в терминах. Интеллектуал, как я понял, это просто человек умственного труда, не больше и не меньше. А интеллигент, это человек рефлексирующий и пытающийся воздействовать на общество с позиций ценностей эпохи позитивизма (гуманность, знание, просвещение). Однако эти ценности не самоочевидны (в той же Византии набор был бы другим). Интеллигент в них просто верит и пытается свою веру проповедовать. Но этой вере можно, по крайней мере, противопоставить другую: неслучайно православный мыслитель Лурье так холоден в отношении интел-ции. Он верит в другое. В этом смысле я думаю, православный интеллектуал интеллигентом быть не может. Вспомните, из разночинной демократической секуляризованной среды вся интеллигенция в России и выросла. А в целом, людей,верящих в возможность просвещения или прогресса через знания смывает во всём мире волной постмодерна.
-----
Наше подлинное отношение к истории - это борьба с ней.
К. Ясперс. |
|
Всего записей: 168 : Дата рег-ции: Янв. 2006 : Отправлено: 27 Января, 2006 - 20:07:48 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Вот я не могу понять одного: почему Лурье считает (или это я неверно понял его?), что интеллектал не может занимать активную гражданскую позицию, а не просто заниматься своим умственным трудом? В его понимании такой интеллектал автоматически становится интеллигентом и - далее по тексту. А если интеллектуал не претендует быть "совестью эпохи", он просто отстаивает интересы. Свои личные, которые, как ему представляется, совпадают с интересами определенной группы населения?
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 30 Января, 2006 - 11:38:16 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
никеец
Спафарокандидат
Откуда: Волгоград
|
|
| |
|
Цитата:| А если интеллектуал не претендует быть "совестью эпохи", он просто отстаивает интересы. Свои личные, которые, как ему представляется, совпадают с интересами определенной группы населения? |
Да. И что в этом плохого? А уж чьи интересы защищает такой интеллектуал, это зависит от его мировоззрения.
Гражданская активность хороша не на уровне текста, на которые так падки интеллигенты и интеллектуалы, а на уровне кокретного малого дела. Без претензий на спасение мира, без стенаний о гибели России (Украины, Белоруси и далее по списку) и, самое главное, без мифов о том, что человек умственного труда может повлиять на государственную политику в целом, оставаясь вне развращающего обаяния власти.
-----
Наше подлинное отношение к истории - это борьба с ней.
К. Ясперс. |
|
Всего записей: 168 : Дата рег-ции: Янв. 2006 : Отправлено: 31 Января, 2006 - 20:29:05 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Вот малыми делами мы и занимаемся. Воюем помаленьку.
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 01 Февраля, 2006 - 11:09:01 |
|
|
|
|
|
никеец
Спафарокандидат
Откуда: Волгоград
|
|
| |
|
Только что сообразил "теория малых дел" - это, кажется, народники?
М-да.
-----
Наше подлинное отношение к истории - это борьба с ней.
К. Ясперс. |
|
Всего записей: 168 : Дата рег-ции: Янв. 2006 : Отправлено: 02 Февраля, 2006 - 20:35:15 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Цитата:| Только что сообразил "теория малых дел" - это, кажется, народники? |
Кажется. Мне больше нравится эсеровское: "В борьбе обретешь ты право свое!" 
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 03 Февраля, 2006 - 09:56:42 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Тема тихо умерла...
А я тут вычитал анекдот:
Чем отличается интеллектуал от интеллигента? Интеллектуал легко говорит такими словами и оперирует такими категориями, какими интеллигент не позволит себе даже мыслить...
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 21 Февраля, 2006 - 16:33:57 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Интересно узнать, когда именно оформилось такое разделение понятий "интеллектуал" и "интеллигент".
Для Д.Дорошенко, например, насколько я помню, эти понятия были тождественны.
-----
«Οτε δε του στρατευειν οι βασιλεις απεπαυσαντο, τοτε και στρατηγους και θεματα διωρισαντο». Φιλοπονημα περι των θεματων. |
|
Всего записей: 746 : Дата рег-ции: Окт. 2004 : Отправлено: 21 Февраля, 2006 - 17:44:53 |
|
|
|
|
|
никеец
Спафарокандидат
Откуда: Волгоград
|
|
| |
|
Еще один вопрос. Насколько мне известно, в европейских языках различие между этими понятиями не просматривается и свойственно оно только русской культуре. Хотя, может быть, я и ошибаюсь...
Цитата:| Чем отличается интеллектуал от интеллигента? Интеллектуал легко говорит такими словами и оперирует такими категориями, какими интеллигент не позволит себе даже мыслить... |
Не кажется ли Вам, что тема заглохла, в частности, и потому, что эта беседа пошла по линии разграничения слов и терминов. А в ненаучном, общечеловеческом, что-ли, дискурсе это не так уж и важно. Все равно, каждый из людей будет поступать сообразно своим нормам и ценностям, ситуации, возрасту, полу и т.д., не взирая на то назовем ли мы его интеллектулом или интеллигентом.
Мера человеческой слабости или силы вряд ли связана со словесными категориями.
-----
Наше подлинное отношение к истории - это борьба с ней.
К. Ясперс. |
|
Всего записей: 168 : Дата рег-ции: Янв. 2006 : Отправлено: 22 Февраля, 2006 - 22:28:17 |
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
Хочу привести досаточно длинную цитату из статьи известного украинского публициста. Надеюсь, украинский язык будет в целом понятен уважаемой аудитории. Там, кстати, даже с Византией явные ассоциаци есть…
Стріха Максим. Чи має майбутнє українська інтелігенція? // Критика. – 2000. - № 3.
Гарантом фахового рівня цієї еліти була численна й наділена чіткими уявленнями про порядність та обов’язок перед суспільством інтелігенція. Наголошу — ця інтелігенція аж ніяк не була тотожна еліті (вже в силу своєї численності, а ми ще при початку погодилися, що еліта — це нечисленна верства). В недемократичній державі ця інтелігенція не могла безпосередньо впливати й на формування дуже багатьох секторів еліти (насамперед — еліти політичної). Проте саме інтелігенція формувала моральні та фахові критерії, в яких ця еліта змушена була діяти.
Нагадаю: інтелігенція — поняття російське (не етнічне, а саме імперське). В західних мовах досі охочіше вдаються до слів «інтелектуал», або «професіонал», а запозичене слово «інтелігенція» вживають тоді, коли хочуть відтінити саме моральний аспект явища.
То чому ж «батьківщиною інтелігенції» стала поліцейська держава, яка під будь-яким поглядом була «тюрмою народів»?
Напевно, річ у тім, що Російська, а згодом Радянська імперія завжди мала чітко окреслену мету: підтримувати свою велич, експансію в світі, байдуже, чи під гаслом «відвоювання Царгороду від невірних», чи задля надання «інтернаціональної допомоги» «братам по класу».
Задля цього величезна й жорстко централізована держава потребувала касти добре навчених учителів, медиків, інженерів, учених, військових. Адже поїзди зі стратегічними вантажами мусили рухатися тисячоверстими просторами суворо за графіком (то прості пасажири могли зачекати!), а бомба мусила точно влучити в ціль і гарантовано вибухнути, змівши вороже місто. Відтак продукування й підтримання касти людей, здатних усе те забезпечити, стало одним із важливих завдань держави.
Але, з’явившись, ця каста починала жити за власними законами. Звичайно, бували в історії часи, коли й роботу над бомбою зосереджували в «шарагах», а продуктивність праці ув’язнених науковців забезпечувалася хіба тим, що так вони рятували себе від лісоповалу й боротьби за миску баланди зі страшними «урками».
Проте навіть в умовах «імперії зла» така практика щодо фізиків та інженерів (про гуманітарну інтелігенцію наразі не говоримо) виявилася радше аномалією. Взагалі ж «межі дозволеного» в середовищі «хлопців у картатих сорочках» виявлялися значно ширшими, аніж у суспільстві в цілому. Тут точилися фрондерські розмови на кухнях і в курилках, тут процвітала магнітофонна бардівська культура.
І репресії щодо талановитого вченого-технаря звичайно застосовували тільки тоді, коли його протест набував аж надто артикульованої форми (підписання листів протесту, пересилання документів за кордон тощо).
Не картаймо сьогодні цих інтелігентів за «угодовство». Нещодавно автор цих рядків почув від сина загиблого в таборах геніального поета, зарахованого нині до чільних постатей національного пантеону безкомпромісних борців: «Батько не шукав собі загибелі. До певного етапу він так само хотів знайти прийнятний для нього компроміс із Системою». На жаль, перемогли не ті, хто прагнув зберегти для України Поета, а ті, хто прагнув збільшити її й без того довгий мартиролог.
Назагал радянська тоталітарна держава створювала потрібному інтелігентові цілком пристойні (за своїми спартанськими мірками) умови для існування. Цьому інтелігентові не треба було аж надто перейматися проблемою завтрашнього дня та хліба щоденного (він знав, що, сумлінно працюючи, вийде на пенсію з посади шанованого старшого науковця свого ж інституту й отримуватиме свої 120 крб. місячно). Ба більше, держава лишала йому досить вільного часу на туристичні подорожі та читання різних текстів, у тому числі й «крамольних», потай і з ризиком відзнятих на інститутській «ері».
Наділена можливістю самовдосконалюватися й порівнювати реальний стан речей в СРСР та на «гнилому Заході», інтелігенція й стала зрештою могильником радянської системи й самої «імперії зла». (…)
И дальше о современности
(...) позбавленій будь-якої ясно окресленої мети українській державі інтелігенція виявилася непотрібна. Представники природничих наук — тому, що ані роззброєна армія, ані зруйнована промисловість уже не потребують високих технологій. Лікарі світового рівня — тому, що в складних випадках представники нової еліти воліють лікуватися за кордоном. Професори й педагоги — тому, що діти цієї еліти навчаються знов-таки не в Україні. Світової слави митці — бо духовні запити цієї еліти здатні задовольнити іноземні гастролери та ще двійко-трійко розкручених «вітчизняних» поп-зірок.
Суспільний запит на інтелігенцію зник. Людина практично втратила можливість існувати хоч скількись гідно, живучи зі своєї фахової розумової праці. Дехто продовжує злиденне животіння в погано опалюваних інститутах чи аудиторіях, сподіваючись хіба що на чудо. Дехто зумів перекваліфікуватися на базарного торгівця чи фахівця з видавничих комп’ютерних програм. На цьому тлі, щоправда, зовсім незле чуються ті, які першими зрозуміли: освіта так само стає товаром, — і перекваліфікувалися з політекономії соціалізму на навчання всіляких «менеджерів» та «піар-консультантів».
Держава не тільки поставила інтелігенцію в нестерпно тяжкі матеріальні умови. Вона ще й старанно знищує перші паростки тих позитивних явищ, яких просто не могло існувати за радянської доби і які бодай морально могли б компенсувати науковцям злидні й нестатки. Українська ВАК (орган, аналогів якого в демократичному світі просто не існує) своїми останніми директивами вивела поза рамки офіційної науки незалежні наукові видання, які впродовж останніх років визначали обличчя нашої гуманістики. Публікації в «Українському гуманітарному огляді», альманаху «Mediaevalia Ucrainica», часописах «Сучасність», «Критика», «Генеза» та інших найпримітніших виданнях останнього часу віднині не зараховуватимуться до списку «наукових» при захисті дисертацій.
На тлі заяв про «розбудову громадянського суспільства» держава грізно проголосила: справжня наука може існувати лишень у державних часописах, редагованих іще «радянськими» докторами й академіками. І, в принципі, таке рішення не здається дивним — адже шкала оцінок у «проскрибованих» державою виданнях надто розбігалася з виробленою в «українській радянській» гуманітарій науці ієрархією, що її наша політична еліта й досі визнає та шанує...
Водночас держава відібрала ще й ілюзію академічної свободи — що була необхідним атрибутом людей розумової праці ще від самоврядних середньовічних університетів, які мали власні суди й не підлягали загальній королівській юрисдикції. Національний університет ім. Тараса Шевченка отримав минулого року «подарунок» — самим Президентом затверджений новий Статут, згідно з яким ректора університету відтепер не обирає вчена рада, а призначає сам глава держави.
И в контексте приведенных отрывков подумаем, зачем и почему современной России, по мнению Лурье, нужны именно интеллектуалы, и совершенно не нужны интеллигенты…
(Отредактировано автором: 13 Марта, 2006 - 17:41:47)
-----
язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
http://byzantina.wordpress.com - Василевс. Украинская византинистика |
|
Всего записей: 774 : Дата рег-ции: Апр. 2005 : Отправлено: 13 Марта, 2006 - 17:40:49 |
|
|
|
|
|
